Директор Інституту · 1976–2022

Олександр Миколайович Гузь

Академік НАН України · учений-механік · організатор науки

Олександр Миколайович Гузь — засновник наукової школи в галузі лінеаризованої механіки деформівних тіл і суміжних напрямів. Упродовж 46 років він очолював Інститут механіки, поєднуючи науково-організаційну роботу з інтенсивною власною науково-дослідною діяльністю.

Олександр Миколайович Гузь
Олександр Миколайович Гузь
46 роківдиректор Інституту механіки1976–2022
76монографій22 — без співавторів
≈1000наукових публікаційпонад 400 — без співавторів
40 / 100+докторів / кандидатів наукпідготовлено під керівництвом

Біографічні віхи

Науковий і професійний шлях

Від студентських досліджень 1959 року науковий шлях О.М. Гузя пов’язаний з Інститутом механіки: тут він працював дослідником, очолював створений ним науковий відділ, а з 1976 року — Інститут.

  1. 1939

    Ічня, Чернігівщина

    Народився 29 січня в місті Ічня Чернігівської області.

  2. 1956–1961

    Київський державний університет

    Навчався на механіко-математичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка; закінчив університет з відзнакою.

  3. 1959–1960

    Початок досліджень в Інституті

    У 1959 році, ще студентом четвертого курсу, був залучений академіком Г.М. Савіним до дослідницької роботи; від 1960 року працював у штаті Інституту механіки.

  4. 1962

    Кандидатська дисертація

    Захистив дисертацію «Наближені розв’язки задач концентрації напружень навколо отворів в ізотропних і ортотропних оболонках».

  5. 1965

    Докторська дисертація

    Захистив дисертацію «Тонкі пружні оболонки, ослаблені отворами». На момент захисту йому було 26 років.

  6. 1967

    Відділ динаміки та стійкості

    Організував в Інституті відділ динаміки та стійкості суцільних середовищ і очолював його до 2023 року.

  7. 1969

    Професор

    Отримав вчене звання професора.

  8. 1973

    Член-кореспондент АН УРСР

    Обраний членом-кореспондентом Академії наук Української РСР.

  9. 1976

    Директор Інституту

    У віці 37 років очолив Інститут механіки АН УРСР.

  10. 1978

    Академік АН УРСР

    Обраний академіком Академії наук Української РСР.

  11. 1983–1988

    Академік-секретар Відділення механіки

    Був академіком-секретарем новоствореного у структурі Академії Відділення механіки.

  12. 2022

    Радник при дирекції

    Завершив роботу на посаді директора Інституту; від 2022 року — радник при дирекції.

Інститут механіки

46 років на чолі Інституту

У 1976 році 37-річного О.М. Гузя було затверджено директором Інституту механіки АН УРСР. На той час це був найбільший у СРСР інститут у галузі механіки: у 1980 році штат налічував понад 1500 співробітників, серед них 60 докторів і 150 кандидатів наук.

Новий директор дещо змінив організацію наукової діяльності та представлення її результатів. Результати фундаментальних досліджень почали системно оформлювати як багатотомні монографічні видання, а прикладні роботи стали комплекснішими й виконувалися спільно із замовниками. Показовим результатом стала п’ятитомна серія «Методы расчета оболочек» (1980–1982), видана за загальною редакцією О.М. Гузя і невдовзі перекладена у США як допоміжні технічні тексти для NASA.

Помітним напрямом стала багаторічна співпраця з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона, зокрема з розроблення засад і розвитку ультразвукового неруйнівного методу дослідження напружено-деформованого стану матеріалів та елементів конструкцій. Інститут також співпрацював із КБ «Південне», а розроблений О.М. Гузем загальний підхід було застосовано до задач механіки гірничих порід.

О.М. Гузь у бібліотеці Інституту механіки
Молодий директор Інституту механіки О.М. Гузь в інститутській бібліотеці.
О.М. Гузь проводить нараду із заступниками директора Інституту механіки
О.М. Гузь проводить нараду із заступниками директора Інституту.

Наукова спадщина

Науковий внесок

Центральне місце у науковій творчості О.М. Гузя посідає лінеаризована механіка деформівного твердого тіла. Разом із Морісом Біо він належить до основоположників цього напряму.

Результати цього циклу та суміжних напрямів — від тривимірної теорії стійкості й поширення пружних хвиль у тілах із початковими напруженнями до механіки руйнування, контактних задач і динаміки у стисливій в’язкій рідині — викладено у 40 монографіях, виданих від 1971 року в Україні та за кордоном.

Лінеаризована механіка деформівних тіл

Розвиток загального підходу до аналізу задач механіки в лінеаризованій постановці для тіл із початковими деформаціями та напруженнями.

Тривимірна теорія стійкості

Дослідження стійкості деформівних тіл у просторовій постановці та обґрунтування прикладних теорій оболонок і пластин.

Поширення хвиль у тілах із початковими напруженнями

Встановлення закономірностей впливу початкового напруженого стану на швидкості та характеристики поширення пружних хвиль.

Механіка композитних матеріалів

Дослідження стійкості, хвильових процесів і механічної поведінки волокнистих та шаруватих композитів.

Некласичні проблеми механіки руйнування

Розвиток підходів до задач руйнування матеріалів з початковими напруженнями та руйнування при стисканні вздовж тріщин.

Контактні задачі та динаміка у рідині

Дослідження контактних задач для тіл із початковими напруженнями та задач динаміки твердих тіл у стисливій в’язкій рідині.

Основні нові механічні ефекти

У працях О.М. Гузя — одноосібних і спільних з учнями — теоретично виявлено низку нових механічних ефектів. Серед основних:

  • немонотонні закономірності концентрації напружень при зближенні отворів у багатозв’язних тілах
  • умовні резонанси при дифракції пружних хвиль і резонанси типу Вуда в періодичних пружних структурах
  • закономірності стійкості тривимірних деформівних тіл та умови застосовності прикладних теорій оболонок і пластин
  • істотний вплив початкових напружень на поширення пружних хвиль та параметри руйнування
  • особливі закономірності втрати стійкості волокнистих і шаруватих композитів
  • резонансні явища у контактних задачах для тіл із початковими напруженнями
  • збіг початку руйнування при стисканні вздовж тріщин з появою поверхневої нестійкості матеріалу
  • особливості радіаційної сили для твердих тіл у стисливій в’язкій рідині

У статті-джерелі повніший перелік класифіковано за дванадцятьма напрямами механіки. Докладніше у статті →

Наукова спадкоємність

Наукова школа О.М. Гузя

О.М. Гузь створив одну з найбільших наукових шкіл України в галузі механіки. Масштаб цієї школи засвідчує підготовка наукових кадрів.

40докторів наук
100+кандидатів наук

Серед його учнів — академіки НАН України Вячеслав Богданов,Веніамін Кубенко і Володимир Назаренко; академік НАН Азербайджану Г.Г. Кулієв; члени-кореспонденти НАН України Ю.М. Неміш, І.С. Чернишенко і М.О. Шульга; член-кореспондент НАН Азербайджану С.Д. Акбаров.

Визнання

Міжнародне визнання та нагороди

Здобутки О.М. Гузя в науковій, науково-організаційній та науково-педагогічній діяльності відзначено багатьма вітчизняними і міжнародними нагородами.

У 1992 році його обрали до Академії Європи (Academia Europaea), у 2002 році — до Європейської академії наук (European Academy of Sciences), а в 1995 році — членом Генеральної асамблеї Міжнародного союзу з теоретичної та прикладної механіки (IUTAM). У 2008 році Європейська академія наук присудила О.М. Гузю Медаль Блеза Паскаля.

2014Золота медаль імені В.І. Вернадського НАН України
1985Державна премія СРСР
1979, 1988Державні премії УРСР у галузі науки і техніки
2008Медаль Блеза Паскаля Європейської академії наук
Інші відзнаки та академічні членства
  • Премія імені М.В. Остроградського НАН України (2024)
  • Заслужений діяч науки і техніки України (2016)
  • Премія імені О.К. Антонова НАН України (2017)
  • Премія імені В.М. Глушкова НАН України (2016)
  • Премія імені Г.С. Писаренка НАН України (2014)
  • Премія імені С.П. Тимошенка НАН України (2000)
  • Премія імені М.К. Янгеля НАН України (1983)
  • Премія імені О.М. Динника НАН України (1979)
  • член Академії Європи (Academia Europaea) від 1992 року
  • член Європейської академії наук (European Academy of Sciences) від 2002 року
  • член Генеральної асамблеї IUTAM від 1995 року
Президент НАН України Б.Є. Патон вручає О.М. Гузю Золоту медаль імені В.І. Вернадського
Президент НАН України Б.Є. Патон вручає О.М. Гузю Золоту медаль імені В.І. Вернадського НАН України. Травень 2014 року.

Архівні світлини

Фотолітопис

Наукові видання

Вибрані праці та монографічні серії

О.М. Гузь є автором 76 монографій, з яких 22 написано без співавторів, і близько 1000 наукових публікацій. Серед пізніх праць у ювілейній статті окремо відзначено три монографії; багатотомні фундаментальні серії подано в окремому переліку.

Вибрані пізні монографії

  1. Гузь А.Н. Восемь неклассических проблем механики разрушения. Київ: Академперіодика, 2020. 398, [1] с. ISBN 978-966-360-405-3.
  2. Guz A.N., Bogdanov V.L., Nazarenko V.M. Fracture of Materials Under Compression Along Cracks. Advanced Structured Materials. Vol. 138. Cham: Springer, 2020. XVI, 490 p. DOI →
  3. Guz A.N. Eight Non-Classical Problems of Fracture Mechanics. Advanced Structured Materials. Vol. 159. Cham: Springer, 2022. XXXIV, 366 p. DOI →
  4. Guz A.N. Elastic Waves in Bodies with Initial (Residual) Stresses. Transl. J.J. Rushchitsky. Kyiv: Akademperiodyka, 2024. 668 p. ISBN 978-966-360-519-7. DOI →

Багатотомні серії за редакцією О.М. Гузя

Як редактор О.М. Гузь організував їх видання та особисто підготував низку томів.

Переглянути перелік
  • «Методы расчета оболочек» — 5 томів, 1980–1982
  • «Механика композитных материалов и элементов конструкций» — 3 томи, 1982–1983
  • «Трехмерные задачи теории упругости и пластичности» — 6 томів, 1984–1986
  • «Механика связанных полей в элементах конструкций» — 5 томів, 1987–1989
  • «Неклассические проблемы механики разрушения» — 4 томи, 1990–1994
  • «Механика композитов» — 12 томів, 1993–2003
  • «Advances of Mechanics» — 6 томів, 2005–2011
  • «Сучасні проблеми механіки» — 3 томи, 2016–2018

Джерела

Джерела та зовнішні ресурси

Основне джерело цієї сторінки

Факти і віхи наукового шляху видатного вченого-механіка. До 85-річчя академіка НАН України О.М. Гузя.

В.Л. Богданов, В.М. Назаренко, Я.Я. Рущицький

Вісник Національної академії наук України. 2024. № 1. С. 94–102.

DOI: 10.15407/visn2024.01.094 →Основний текст і архівні світлини сторінки підготовлено за матеріалами цієї публікації. Актуальні відомості про відзнаки звірено з офіційним профілем НАН України.